Ми часом підлаштовуємсь під інших,
Залежимо від висновків людей:
Нехай побачать, що і я не гірший.
Й байдуже,що безбожний ряд ідей.
Ми аплодуєм тим, хто нам підлестив,
І з натовпом вигукує: розпни!
А істину й не прагнемо донести.
Як прагнемо - лякаємось "мовчи".
Ворожість ми навчились маскувати,
І братовбивство в серці, сміх в устах.
Як Богу на все це реагувати?
Невже не бачим, що живем в гріхах?
Любов до грошей й заздрість в нас - старання,
А бідність завжди списуєм на лінь.
Розмиті межі, цінності, бажання,
І тягне нас земля, не вабить височінь.
У свою душу подивись, читачу.
Чи ти Господня донька, Божий син?
Прийшов Спаситель на Планету нашу,
Змінити серце може Він один.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Странник - Наталия Минаева Спасибо Светлане Бабак за помощь. Для меня очень хорошо и глубоко понятен смысл того, что Бог мой Отец, потому что очень любила своего земного отца и он меня. Если вы понимаете, что можно сказать - Бог мой Отец, то Господь мой Отец будет не совсем уместно. В этом контексте стихотворения речь идет о Творце вселенной, Боге Отце Любящем и Святом. Господь у меня скорее ассоциируцется с Царем и властью.
