Пс.17 псалом Давида, который дублируется в книге Царств 22:1-51. Последние главы жизни Давида. Время вспомнить былое, пройденный путь. Так рождается этот псалом. Давид прожил бурную, насыщенную жизнь, находился в разных ситуациях и испытаниях. Перед лицом смерти и опасности. В этом псалме, он представляет все свои переживания в таких обстоятельствах, когда он взывал к Богу. Он (ст.3) утверждает, что Господь – твердыня его и прибежище его, Избавитель его и Бог его – скала его, на Которого он уповает, щит и рог спасения его и убежище. Это не просто исповедание, это утверждение, основанное на опыте его жизни. Ст. 5-7 Давид описывает свое переживание, когда он был в трудностях, слова подбирает очень сильные, выражающие его трудности: «объяли меня муки смертные», «цепи ада облекли меня и сети смерти опутали меня». Что же он делает, в такие моменты своей жизни? Призывает и взывает к Господу Богу. И далее происходят удивительные вещи, толи разыгравшаяся фантазия Давида, толи действительно видение. Как же Давид видит Бога, отреагировавшего на вопль Своего помазанника. Ст. 8-17, грандиозная картина сошествия Бога, для избавления Давида: колеблется земля, двигаются основания гор, дым от гнева Его, огонь поедающий, горячие угли сыплются от Него, наклоняет небеса и сходит, воссел на херувимах и полетел, мрак покров Его, облака, град и молнии сопровождают Его шествие. Это Бог идет избавлять Давида. Вывел его и поставил на пространное место, ст.18-20. Всё это из-за одного человека, хотя и помазанника. И всё же, что это за сцена такая? Буйство воображения Давида? А давайте проследим путь Давида, как же на самом деле Бог избавлял его от опасностей. Первая сцена, знаменитая битва с Голиафом. Как же здесь Бог избавил Давида? Давид, уверенный в избавляющем Господе, вступает в битву с исполином и побеждает того. Да, невероятно, опытные воины боялись открытой схватки с ним, а тут пастушонок. Но все же, эта сцена не дотягивает до описанного псалмом избавления. Смелый, мужественный, обладающий уверенностью и силой в Боге, молодой человек. Со стороны может показаться, просто повезло смелому пареньку. Следующий эпизод, это избавление от рук Саула. Мудрый Давид, стратег, воин, окруженный верными, сильными, смелыми спутниками, не раз выходил из этих сложных ситуаций. Определенная удача сопутствовала успехам Давида, но как-то она не похожа на сцену из стихов 8-17 Псалма 17. Или взять историю с царем Гефа, так там она вообще в смущение вводит. Как же здесь Бог избавил его? Безумный Давид, пускающий слюну по бороде, как то не вяжется с сошествием Бога на херувимах. Другие истории, так же не насыщенны грандиозными сценами избавления, описанными Давидом. Подобно и в моей жизни, проживая которую, я не могу с уверенностью сказать, где проходит граница между Божьим вмешательством и обычными вещами. Я привык говорить: это врачи, это случай, это я, это родители, друзья, деньги, государство, случай, да что угодно, только не Бог опускающий небеса и сходящий на херувимах. Так в чем же дело? В чем разное восприятие Давида и моё и в чем уверенность Давида, что это действительно Бог избавлял его? Конечно я понимаю, что просто Давид верил, что именно так Бог избавлял Его и видел эту величественную картину или представлял ее, для вдохновения последующих поколений и еще чего то…Так почему же у меня нет такой уверенности Давида, в чем его секрет? Ст. 21-28, Давид хранит пути Господни и не был нечестивым, был непорочен перед Ним и заповеди Его были перед ним. Очи Давида настроены на Него, через наполнение его сердца заповедями Божьими. Вот так. Я слеп, глух и не вижу Его работу в моей жизни, потому что мое сердце не переполнено Его словом. Я не даю словам Иисуса поглотить свою жизнь, тогда откуда мне увидеть эту величественную картину неба? Как же мне настроить струны моей жизни на его мелодию, как заполнить свою жизнь Им? Оглядываясь в прошлое, я вижу эту же сцену, как мне казалось разыгравшейся фантазии Давида, в пришествии Иисуса на землю. Не Он ли и не Его ли рождение, жизнь, смерть и воскресенье, воплощены в этом Псалме? Не в Нем ли Бог достигает меня, не в Нем ли я обретаю спасение, избавление? Не Он ли наклоненные небеса и сошедший на херувимах Бог? Не Он ли это достигает меня, когда я в муках смертных и скованный адскими цепями? Бог, я вижу, я прозрел, Ты открыл мне глаза. Это Ты Иисус и никто и ничто другое избавляет меня в этой жизни. Бог спасибо тебе за Иисуса Христа. Аминь.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.