Богданова Наталья,
Россия. Москва
Господь принял меня в семью Своих детей в 1999 году. Работаю врачом.
Несколько лет своими стихами говорю людям о любви Христа.
За все, что было, есть и, конечно, будет в моей жизни благодарю моего Спасителя! e-mail автора:bogdanova_n@list.ru
Прочитано 3468 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Сам Бог, бывает, нам дает задания,
Но мы нередко чувствуем себя
Как будто, не имеющее знания,
Экзамен держит малое дитя.
Это точно!
Спасибо за стихотворение. Пусть вас Бог обильно благословит в творчестве во славу Его! Комментарий автора: Слава Богу, дорогая сестра!
Владимир Шебзухов
2013-10-05 11:12:24
Дорогая коллега по перу, сестра... Разрешите я подскажу одну деталь в поэтическом языке?
поколениям-сомнениям, в поэзии смело можно писать так
поколеньям-сомненьям.
А так же
Сам Бог так часто нам дает заданье,
Но мы нередко чувствуем себя
Неподготовленным к тому "свиданью",
Что ожидает нас в течении дня.
...................
Ярким примером аналогов - Пастернак, где только мне удалось насчитать 5 случаев слова "подобье"(подобие)
Так у меня басня
От тюрьмы и от сумы...
Такое может статься с нами
(Иль наподобье что-то):
Осёл, навьюченный дровами,
Упал с моста в болото…
........
Извините за беспокойство и храни Вас Господь!С уваж.В.Шебзухов Комментарий автора: Благо-дарю!
И Вам защиты Божьей!
Владимир Шебзухов
2013-10-05 11:19:40
P.S.
Может Вам и покажеться странным...(что Вы, так или иначе, но написали-грамотно), однако пропадает музыка стиха..
Первая и третья строчки стиха должны отличаться от второй и четвертой-чётным и нечётным кол-вом слогов.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
