Ищу Тебя…. Теперь Ты далеко…
Но есть еще надежда на молитвы.
О, Боже мой, идти так нелегко,
Когда все ориентиры сбиты.
Неверный шаг – и снова тишина
Смеется над моею слепотою…
О, Боже мой, мне так любовь нужна…
Ведь без нее я ничего не стою…
Ищу Тебя…. В душе опять тоска…
Ты где-то прячешься, и я не вижу свет…
Душа покрылась коркой, боль близка
Смотрю на сердце – но Тебя там нет…
Там пустота…. Нет ничего - увы….
Но я ищу Тебя, хоть ничего не вижу…
Иду на ощупь…. Но, горят мосты…
И я себя сильнее ненавижу……
27.07.06.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
